ЯК ВЛАСНИКУ АБО КОРИСТУВАЧУ НЕРУХОМОГО МАЙНА ЗАХИСТИТИ СВОЄ ПРАВО, ЯКЩО У ДОКУМЕНТАХ НА ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЧИ КОРИСТУВАННЯ МІСТЯТЬСЯ ПОМИЛКИ
Що собою являє правовстановлюючий документ на нерухоме майно? Правовстановлюючий документ на нерухоме майно - документ, який підтверджує право власності чи право певним нерухомим майном (будівля, житло, земельна ділянка, майновий комплекс і т.д.)
Серед основних його видів, що підтверджують виникнення, перехід або припинення речових прав на нерухоме майно є:
1. Договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у спільній власності.
2. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом.
3. Свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом.
4. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом.
5. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, видане нотаріусом.
6. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування.
7. Свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду.
8. Свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане консульською установою України.
9. Договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладений шляхом проведення цільового біржового чи позабіржового аукціону з метою погашення податкового зобов'язання.
10. Рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
11. Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.
12. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.
13. Дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом.
14. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, що видається Фондом державного майна.
15. Свідоцтво про право власності, видане Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.
Які існують способи виправлення помилок в правовстановлюючих документах?
На сьогоднішній день існує два способи виправити помилки в документі:
1. Позасудовий (шляхом звернення до органу, що видав документ);
Органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку в такому документі лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок).
Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.
2. Судовий (шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа конкретній особі).
Іноді судовий порядок встановлення факту належності правовстановлюючого документу залишається єдиним способом усунення перешкод у реалізації прав власника у тому разі якщо у виправленні помилки відмовлено, або орган, який видав документ ліквідовано, а орган в якому знаходиться архівна реєстраційна справа не наділений повноваженнями виправляти такі помилки.
Отже, якщо виправити помилку несудовим способом неможливо, необхідно звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Суд може розглянути справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо:
1. Такі факти породжують юридичні наслідки (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав громадян);
2. Законодавством не передбачено інший порядок їх встановлення;
3. Встановлення факту не пов’язано з наступним вирішенням спору про право.
4. Якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.
Дана категорія справ розглядається судом у порядку окремого провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Яким вимогам повинна відповідати заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документу?
Заява про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 ЦПК України. Така заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання особи та відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено:
• який факт заявник просить встановити та з якою метою (факт належності правовстановлюючого документу особі);
• причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
• докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Так, виправити помилковий запис у трудовій книжці має роботодавець який його зробив, у разі його відсутності - правонаступник, якщо підприємство ліквідовано відповідне виправлення робить архівна установа.
Хто може звертатися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу?
До суду із заявами про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів можуть звернутися як безпосередньо заінтересовані в цьому особи (особи, в правовстановлюючих документах яких допущені помилки, та їх правонаступники), а також інші громадяни та організації в інтересах інших осіб, в передбачених законом випадках (наприклад, орган опіки та піклування, або опікун в інтересах малолітніх дітей, коли потрібно цим дітям оформити пенсію по втраті годувальника, а в правовстановлюючих документах померлих батьків є помилки), та прокурор.
Який судовий збір належить сплатити особі за подання заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу?
До заяви обов’язково необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору. Розмір судового збору для фізичних осіб становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду відповідно до Закону України "Про судовий збір". Отже, за подання в 2022 році фізичною особою заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Разом з цим, не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні заяви про встановлення факту належності особі вироку або рішення суду, паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, посвідчення до ордена чи медалі, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану. Зазначені питання вирішуються органом, який видає документ.
Не підлягає встановленню належність документів, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання тощо. Зазначене є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі (наприклад, факту реєстрації народження).
Зверніть увагу!!
Описки та помилки в судовому рішенні виправляються не шляхом встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а шляхом виправлення описки у порядку, передбаченому статтею 269 ЦПК України
При цьому слід звернути увагу, що суд під час судового розгляду має встановити саме факт належності правовстановлюючого документу, а не факти, які підтверджуються цим документом. Судом лише встановлюється, що документ, виданий певній особі, в дійсності належить їй.
